До Міжнародного дня онкохворої дитини в КНП Міська клінічна дитяча лікарня відкрилася виставка “Іграшковий помічник”. Пацієнти лікарні підготували мінірозповіді та колажі про іграшки, які допомагають їм лікуватися.
“Наша виставка – це розповідь від імені дітей про життя у лікарні та подолання хвороби. У своїх роботах маленькі пацієнти показали іграшки, які вони брали із собою в лікарню, якими опікувалися, грали, яких лікували. Діти допомагали своїм іграшковим друзям, а друзі допомогли їм пережити складні часи у лікарні. Ігрова терапія – сучасний психотерапевтичний метод роботи, який відповідає природній потребі дитини виразити себе та свій досвід через гру. Я давно працюю з іграшками, у мене в кабінеті дуже багато методичних іграшок. Використовую я їх по-різному, наприклад, спілкуюся з іграшками, з якими діти знаходяться у лікарні”, – розповіла Влада Євсеєва, керівниця психологічної служби дитячої лікарні №16.
Психологиня каже: маленькій дитині набагато легше проживати кризову ситуацію, якщо вона тримає в руках іграшку.
“Коли в руки до дитини потрапляє пухнаста іграшка або жива тваринка, увага приділяється їй. Дитина вже зосереджена не на внутрішньому стані, напруженні, страхах. Її увага фіксується ззовні, на маленькій істоті. Коли дитина опікується кимось маленьким, вмикаються альфа-інстинкти, інстинкти того, хто турбується. Відбувається зміна позиції. Коли дитина в лікарні починає лікувати свою іграшку, турбується про неї – це активна позиція”, – пояснила Влада.
За її словами, майже всі діти в 16-тій лікарні лікують своїх іграшок, – дають таблетки, ставлять катетери, крапельниці, вимірюють температуру. Таким чином діти опрацьовують свій досвід, і це має терапевтичний ефект.
Під час роботи над виставкою діти зробили колажі. Також маленькі пацієнти написали самі або за допомогою батьків – звідки іграшка, яка історія з нею пов’язана, чим вона допомогла, або чим дитина допомагає своєму вихованцю.
“Роботи для виставки робили в техніці колаж. Діти виготовляли кольоровий папір власноруч, брали фарби, придивлялися, якого кольору хутро та одяг в іграшок, підбирали цей відтінок. Їм це дуже сподобалось. Потім вирізали з паперу мордочку, тулуб, кінцівки та робили композицію. Ми дивились, як змінювався характер тварини – яка вона, коли посміхається або виглядає сумною, куди дивляться її очі. Діти оживляли персонажів. Техніка колажу дала додатковий ресурс у процесі підготовки – діти змогли встановити ще глибший зв’язок зі своїми іграшковими помічниками”, – говорить психолог.
У підготовці брали участь 12 дітей. Це діти, які зараз лікуються в 16-тій лікарні й ті, що поїхали з Харкова до евакуації в Австрію, Німеччину, Італію, Канаду. За допомогою БФ БФ “Глобаль2000 дітям України” та Projekt Tschernobyl Kinder змогли зв’язатися з сім’ями, провести дві творчі онлайн зустрічі та підготувати розповіді дітей про іграшкових помічників.
“Дорослі опрацьовують свій досвід, розмовляючи, наприклад, з близькими людьми або ж з психологом. Дитина через нестачу когнітивних та вербальних засобів не може ще цього зробити. Але природа подарувала малечі вільну гру, у дітей це єдиний спосіб опрацювати свій досвід. Дитина навіть може не мати іграшки, а вигадати собі якогось персонажа. Ця потреба є, її дитина відчуває. Дорослому треба допомогти або ж не заважати дитячому процесу само зцілення”, – підкреслила Влада.
Вона вважає, що дорослим дуже важливо подивитись історії дітей, що стали частинкою виставки “Іграшковий помічник”. Під час повномасштабної війни і дорослим, і дітям варто надихатися живими прикладами стійкості та подолання.