Чи знаєте ви, що відповідно до Сімейного кодексу України здобуття середньої освіти й підготовка до самостійного життя покладені на батьків?
На жаль, трапляються історії, коли дитина місяцями й навіть роками не ходить до школи. У таких випадках соціальні служби можуть позбавити батьків прав на виховання дитини. Розбираємося у питанні відповідальності за матеріалами Служби освітнього омбудсмена України https://eo.gov.ua/.
Основні документи, які регулюють права та обов’язки батьків – Сімейний кодекс України, Закон України “Про освіту”, Закон України ”Про охорону дитинства”, Закон України ”Про повну загальну середню освіту”.
- Обов’язки батьків щодо здобуття дітьми освіти:
- забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
- сприяння виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;
- дотримування установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).
- Відповідальність батьків за невиконання обов’язків щодо здобуття освіти дітьми в Україні:
ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне попередження або накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення) – від 850 до 1700 грн;
якщо ті самі дії вчиняються повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, накладається штраф від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів – від 1700 до 5100 грн.
Батьків можуть позбавити батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Позбавити прав можуть, коли батьки не піклуються про:
- фізичний і духовний розвиток дитини;
- навчання;
- підготовку до самостійного життя;
- не забезпечують необхідного харчування;
- не забезпечують медичний догляд, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
- не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
- не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
- не сприяють засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі;
- не виявляють інтересу до внутрішнього світу дитини;
- не створюють умов для отримання дитиною освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.
Розуміємо, що під час війни кожна історія повинна розглядатись індивідуально, проте батьки мають знати свої обов’язки та усвідомлювати відповідальність.
Фото: pixabay.com