Дитячий онкогематолог Олена Болдирева після повномасштабного вторгнення рф в Україну кілька місяців жила на роботі у Міській клінічній дитячій лікарні №16. 24 лютого вранці вона прокинулася вдома від вибухів.
“Думка була одна: як там пацієнти у лікарні. Того дня у відділенні було близько 30 дітей із різних областей – Луганської, Донецької області, з Рівного. Батьки почали дзвонити у паніці. Спочатку була якась розгубленість, але наше керівництво швидко організувало укриття та налагодило роботу у надзвичайних умовах. Здавалося, що діти панікуватимуть, плакатимуть, але цього не було. Була команда: взяли валізки, телефон, зарядку, воду і спускаємось в укриття, ніхто не плакав. У нас гарне приміщення, це не сирий підвал. Враховуючи, що у нас були дві дуже важкі дитини, ми їх розмістили дуже добре та продовжили лікування”, – згадує Олена.
На початку березня минулого року в батьківський дім лікарки на Північній Салтівці прилетів снаряд. Вона поїхала на інший бік міста, відвезла їм їжі та вмовила поїхати з Харкова. З Салтівки на вулицю Луї Пастера у район ХТЗ поверталася пішки.
Після тієї вилазки Олена декілька разів ходила додому, з якого виїхали всі, крім неї та двох-трьох сусідів – носила продукти жінці, яка весь час була з хворим чоловіком. Олена та інші фахівці декілька місяців жили в лікарні, тому що в місті не працював транспорт.
“У перші тижні війни у підвалі лікарні жили 180 осіб – пацієнти та батьки, більше було дітей. Співробітники не перебували постійно в укритті, тільки ті, які лікували пацієнтів, бо бракувало місця. В основному вони були нагорі, спали на першому поверсі в актовому залі на матрацах”, – розповідає директорка дитячої лікарні №16 Марина Кучеренко.
У підвалі медзакладу лишилось 10 дітей
7 березня 35 онкохворих дітей з двох харківських лікарень – №1 та №16 – евакуювали до Львова. Були організовані автомобілі швидкої, для дітей виділили спеціальний вагон, їх у дорозі супроводжували двоє лікарів із гематологічного відділення. Дітей довезли до Львова, потім вони переїхали до Польщі, далі пацієнтів розподілили по різних країнах для лікування.
У березні минулого року у підвалі медзакладу лишилось 10 дітей, їхні батьки не дали згоду на евакуацію. Пацієнтами весь час опікувалися психологи, дітей не тільки лікували, їх розважали – організовували покази мультфільмів, співали, малювали, грали, тому з того складного часу залишилися не тільки важкі спогади. У підвалі відзначили 16-річчя двох пацієнтів, волонтери привезли дітям піцу, влаштували справжнє свято.
“Було порушено логістику, нам не привозили закуплені харчові продукти, медикаменти. Ми вижили завдяки тому, що був величезний потік гуманітарної допомоги. Благодійний фонд “Глобаль2000 дітям України” нам дуже допомагав. У районі не працювали аптеки, одна з них, яка не встигла закритися, знаходиться біля нашої лікарні. Ми розмістили її на своїй території, сюди ходив увесь район, купував медикаменти. Ми закуповували у цій аптеці необхідні нам препарати, а “Глобаль2000” оплачував їх”, – каже директорка лікарні.
Навесні 2022-го 16 лікарня стала прихистком для новонароджених дітей, їх привезли в медзаклад на вулиці Луї Пастера після обстрілу Міського перинатального центру.
“Одна дитина була в дуже важкому стані, у неї було зараження крові, ми провели допоміжну терапію, зараз із нею все добре”, – каже Олена.
До літа минулого року у медзакладі жили та працювали 14 лікарів, вони почали виїжджати додому, коли в Харкові почав працювати громадський транспорт та заправки.
Олена зізнається, що в ці місяці мріяла про банальне – спати у своєму ліжку, на своїй подушці у власній піжамі, дуже хотілося власного простору.
Ми намагалися розвиватись, намагалися вберегти нашу лікарню
Пацієнти почали повертатись у лікарню у серпні минулого року. Зараз у стаціонарі медзакладу 40 дітей. Є діти з деокупованих територій, які певний час не отримували допомоги лікарів.
“Ми весь час намагалися розвиватись, намагалися вберегти нашу лікарню. Організували роботу так, щоб не на мить не зупинялися. В нашому відділенні всі працювали, як бджілки. Ми продовжували доброустрій нашої лікарні – нам привозили розсаду і ми садили клумби, наводили порядок навколо, восени виходили на двір збирали листя, упорядкувати територію”, – відмічає лікарка.
У лікарні з’явився імунохімічний аналізатор ARCHITECT компанії Abbott, який подарували донори. Це апарат для визначення концентрації лікарських речовин, які вводяться під час високодозної хімієтерапії. Раніше на цю процедуру пацієнтів 16 лікарні відправляли до Києва.
“Зараз терапія для наших дітей максимально доступна, нам не треба нікуди відправляти пацієнтів – ні до інших клінік України, ні за кордон. Ми виконуємо зараз все, крім трансплантації. Ми прагнемо більшого, дуже хотілося б, щоб елементи аутотрансплантації були доступні для нашої клініки. Зараз нам також потрібно розширення персоналу, бо на відділення у 36 ліжок працюють два лікарі”, – розповідає Олена.
Мрія лікарки Олени – одного дня прокинутись і щоб вже не було війни.
“Щоб усі повернулись додому, щоби діти більше не лякались, щоб ще краще в нас життя було!” – каже лікарка.