Харківська волонтерка Марія Чупініна виховує 10 дітей, серед них тільки одна її рідна. Майже всі діти мають різні проблеми зі здоров’ям. Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) Марія створила у 2022 році, 7 дітей вона взяла вже після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.
“За роки, що я реабілітувала свого старшого сина Яна, у мене напрацювалися зв’язки по всьому місту: ми майже 15 років дружимо з кожним завідувачем реанімації. Коли я читаю діагнози дітей, я вже знаю, до кого з лікарів я поїду, з чим і як працюватиму, кого і як реабілітуватиму. Є розуміння ситуації, що робити, якщо у дитини хворі нирки або в неї гідроцефалія, або ВІЛ”, – розповідає волонтерка.
У березні та квітні минулого року вона евакуювала родину з Харкова – старші діти поїхали в Ужгород з друзями волонтерки, молодша дитина – з батьком у Львів. Марія лишилася в Харкові, де разом з іншими волонтерами вивозила людей у більш безпечні місця. У цей час вона побачила, як переховують дітей від ракет рф у підвалі дитячої лікарні в районі ХТЗ.
“Перший місяць цей район дуже обстрілювали. Дітей щодня зносили до підвалу. Це був просто підвал, не бомбосховище. Туди перевезли після обстрілу малюків з перинатального центру на Салтівці. Я тоді зрозуміла, що з цим треба щось робити: дітей швидко ніхто не забере, навіть якщо було б бажання взяти дитину під опіку чи всиновити, у той час це було неможливо, бо треба збирати пакет документів, а жодна організація не працювала”, – відзначає Марія.
Вона до вторгнення встигла зібрати документи, бо мріяла створити ДБСТ, через різні обставини це відкладалося.
“Коли родина поїхала у безпечне місце, я була вільною, у мене була трикімнатна квартира, у мене були співробітники, машини. Тобто, я могла дітей із лікарень швидко евакуювати, прогодувати, лікувати. На той момент ми вже купили авто Renault Master, що дозволяло евакуювати людей з інвалідністю. У мене є каталка, є можливість фіксувати інвалідні крісла, ми об’їздили три райони області. Ми розуміли, як відбувається евакуація, мали зв’язки, знали голів військових адміністрацій. З нами їздила вогнева підтримка, це давало можливість пройти будь-які пости, щоб евакуювати дітей швидко”, – каже волонтерка.
Марія – співзасновниця та очільниця ГО “Добро Так”, яка з 2018 року надає паліативну допомогу людям з інвалідністю. Цей досвід їй допоміг, бо в перші місяці війни у Харкові було особливо важко.
“У перші дні війни ми викупили аптеку на Пушкінській за 10 тисяч доларів, тобто в мене були практично всі ліки для дітей. Якщо чогось у мене не було, я могла помінятися з кимось. Я замовляла гуманітарку для моїх малюків, нею також можна було мінятися. Якщо потрібні були памперси, я міняла їх на продукти харчування. Потім уже надходила потрібна гуманітарка – памперси, пелюшки й таке інше. Пізніше нам знадобилося харчування для дітей із генетичними патологіями. Я написала пост у Фейсбуці, на який відгукнулася директорка БФ “Глобаль2000 дітям України” Юлія Конотопцева: ми списалися, фонд оплатив нам покупку цього харчування. Нещодавно “Глобаль2000” також сплатив закупівлю гіпоалергенного харчування”, – розповідає Марія.
Вона живе за принципом – якщо не можеш врятувати світ, обери свій квадратний метр і зроби те, що можеш. Марія вважає, що кожна дитина повинна жити в родині, інтернатна форма виховання має бути знищена в Україні.