Вікторія Горбань створила прийомну родину у 2011 році. Вона взяла на виховання дворічного Даню, поки його батько відбував покарання в колонії. Коли він звільнився, забрав дитину до себе, пізніше опіку над хлопчиком оформила його бабуся. У Вікторії дві біологічні доньки, старша працює за кордоном, молодша навчається в школі. Жінка все життя працює фельдшером на станції швидкої медичної допомоги Харківського району. Зараз Вікторія у декретній відпустці, в її родині наразі дві маленькі дитини – Богдан та Геннадій.
“Все почалося з того, що ми перевозили одного хлопчика з будинку дитини в Мереф’янську дитячу лікарню, йому було років 7-8. Так вийшло, що через деякий час я знову опинилась в цій лікарні, і Ваня досі був у дитячому відділенні. Він без дозволу взяв фломастери та альбом іншого хлопчика та почав малювати. І ось заходить в палату мама цієї домашньої дитини та починає ображати Ваню, він розплакався. Я тоді заступилася за нього, потім привезла йому альбом, олівці, щоб Ваня міг малювати, морозиво привозила. Він потягнувся до мене, почав називати мамою, медсестри сказали мені більше не приїжджати, щоб не травмувати дитину. Я не знаю, що було з його батьками, чому він був сам ”, – розповідає Вікторія.
Вона не знає, як склалася подальша доля Вані, але зустріч із ним дала поштовх для того, щоб Вікторія стала мамою-вихователькою. Дитячий будинок сімейного типу вона створила у 2013 році, з нього вже випустилося 5 дітей, зараз Вікторія виховує ще 10: найменшій дитині 8 місяців, старшій – 17 років. Родина живе в Липкуватівці Нововодолазької територіальної громади, виховувати дітей Вікторії допомагають її мати та родичі.
“Богданчик у мене з трьох місяців, зараз йому вісім. З ним я їжджу по лікарнях, стежу, щоб він розвивався нормально, бо у його мами розумова відсталість, тому ми обстежуємось, він під наглядом невропатолога. Гена відстає в розвитку, його біологічна мама ним не займалась, він худенький, невропатолог поставив йому діагноз: затримка психомоторного розвитку. Ми з лікарями весь час консультуємось або в телефонному режимі, або їдемо у дитяче відділення”, – відмічає жінка.
Коли почалася повномасштабна агресія рф проти України, Вікторії з дітьми запропонували поїхати з рідного села.
“Служба у справах дітей пропонувала виїжджати, я була категорично проти, але стежила за ситуацією. У наших краях було більш-менш тихо. Звісно, якщо щось було б серйозніше, то в нас речі були напоготові. Ми молили Бога, щоб нас все це оминуло, і Господь відвів. Я знаю, що в Соснівку, там теж є ДБСТ, прилітало щось, все це близько, ми чули. Ми з дітьми ховалися за правилом двох стін”, – згадує Вікторія.
Навіть під час війни вона намагається дати дітям все, щоб вони були щасливі.
“У нас в селі є розваги для дітей: дитячі майданчики, турніки на стадіоні. Також ми їздили в Харків в оперний театр, на ялинку, коли в метро ставили — дітям цікаво. Ми любимо родиною щось святкувати: День сім’ї, дні народження, Різдво, Новий рік, День святого Миколая, 8 Березня. Мета батьків-вихователів – подарувати дітям відчуття любові, зробити дитину впевненою в собі, щасливою. Треба говорити дітям магічні слова: я тебе люблю і не перестану любити через якісь вчинки, я тобою пишаюся. Коли дитина щось не те зробила, треба говорити, що всі припускаються помилок, навіть дорослі, на помилках вчаться і стають кращими”, – каже Вікторія.
Вона впевнена: дітям в прийомних родинах та ДБСТ набагато краще, ніж в інтернатах. За словами матері-вихователя, діти повинні знати, що незалежно від їхньої поведінки, мама буде поруч, не розлюбить, не покине.
“Діти розумні, їм постійно потрібно відчувати, що їх люблять та підтримують. Тоді вони будуть вдячні своїм батькам і завжди будуть поруч, навіть коли вибули з родини, все одно будуть дзвонити мамі, приїжджати в гості”, – підкреслює Вікторія.
Під час повномасштабної війни родина Вікторії отримала допомогу від благодійних фондів. БФ “Волонтери: Дорослі – Дітям” та БФ “Глобаль2000 дітям України” надали два двоярусних ліжка, набори побутової хімії та продуктів харчування. Фонд Олени Зеленської виділив кошти на утеплення будинку, де живе велика родина Вікторії.
– Про що ви мрієте, про що мріють ваші діти?
“Ми всі мріємо, щоб швидше закінчилася війна. Мріємо, щоб путіна не було, щоб він, так прямо і скажемо, здох. Щоб ми з дітьми їздили відпочивати, як до повномасштабного вторгнення, в Херсон, в Одесу. Хочеться, щоб діти мандрували, бачили море, все те, чого сьогодні вони не можуть побачити”, – каже мати-вихователь.
_____
Цей проєкт створено завдяки отриманому гранту від Програми «Підтримка організацій громадянського суспільства (ОГС)» в Україні у межах фінансової підтримки Посольства Великої Британії. Програма реалізується Crown Agents у партнерстві з International Alert і у співпраці з Crown Agents in Ukraine. Зміст не обов’язково відображає погляди Посольства Великої Британії, погляди Crown Agents, International Alert та Crown Agents in Ukraine. Всю інформацію про критерії, допустимі витрати та вимоги до заявників можна знайти на https://www.facebook.com/UASupportCSO