Чи можливо повернутись у щасливе минуле? Розкажемо вам історію наших партнерів
https://a-help.com.ua/, які створили для дітей машину часу.
Багато років у приміщенні дитсадочку працював розвивальний центр. Його відкрив Роман Грибков, щоб діти з селища Жуковського відвідували різні цікаві гуртки.
Зранку 24 лютого 2022 року Харків почали бомбардувати з сусідньої країни. Відстань від ворожого кордону до дитячого центру – 30 хвилин автівкою. Чи потрібно пояснювати, що мешканці міста вивозили своїх дітей у безпечні місця?
Тож перший час після повномасштабного вторгнення дитячий центр припинив свою роботу, і розпочав її у новій якості – як волонтерський центр. Ініціатором створення волонтерського центру став Роман, і він же організовував величезні поставки гуманітарної допомоги до Харкова. На початку роботи центру в ньому працювали члени сім’ї Романа, друзі та колеги. Проте, люди не почувалися там у безпеці, тому вирішили виїхати з міста. Тоді в роботу центру включилася Ірина Водомєрова, а згодом до неї приєдналися Ірина Пушай з чоловіком.
Раніше дві Ірини викладали у дитячому центрі декілька гуртків. Ірина Водомєрова за освітою – педагог, психолог та арт-терапевт. Ірина Пушай – інженер-математик і репетитор. З березня 2022 року обидві змінили профіль діяльності.
У житлових будинках району не було ані світла, ані газу – тому люди голодали. Роман привозив продукти, а дівчата з командою готували і роздавали гарячі обіди на 200 людей щодня. Приміщення дитячого центру перетворилося на склад, велику кухню та тимчасовий притулок одночасно.
Влітку 2022 року завдяки нашим захисникам Харків обстрілювали меньше, тож люди почали повертатись.
«Одного разу я почула дитячий сміх на дворі. Виглянула, а там діти бавляться. Звичайно, одразу стали думати, чим їх зайняти, як допомогти і підтримати», – каже Ірина Пушай.
Так у Ірини Водомєрової народився один з найдивніших дитячих проєктів цієї війни – басейн з кульками та місце для творчості.
У дитсадочку була підвальна зала та справжній басейн. Ірини почали шукати усе необхідне для облаштування приміщення, а також фінансування проєкту. Дивним чином зірки збіглися, коли допис Ірини Водомєрової у Фейсбуці про цю ідею побачила Юлія Конотопцева, директорка БФ «Глобаль2000 дітям України». Рідний район Юлії – селище Жуковського.
«Я одразу подумала про дві речі: перше – на «Жуках» більше ніхто не працює з дітьми, там небезпечно. При цьому діти є, й багато. Їм нікуди подітися, немає чим зайнятися. І друге – мова йшла саме про бейсмент, тобто підвал, який безпечний для перебування, і діти могли б там бути під час обстрілів», – згадує Юлія.
Зараз дитячий центр знов працює. Майже 50 дітей відвідують різні гуртки та заходи кожного дня, поки їхні батьки працюють. Психологічна допомога, Хібукі-терапія, творча майстерня, спілкування з однолітками, і звичайно веселощі у басейні – важливі моменти допомоги діткам під час війни. Цей проєкт точно корисний!
«Я була в тому приміщенні – діти щасливі! Черга на гірку до басейну з кульками, зграйки товчуться на матах і пуфах, щось малюють за столами. Усі сміються і виглядають, ніби повернулись до минулого життя, де немає війни», – ділиться Юлія Конотопцева.
Є у БФ «А-хелп Україна» ще один важливий напрям роботи – допомога на деокупованих територіях Харківської області. Але про це розповімо у наступних дописах.