👂 Коли мама щось каже з іншої кімнати — її голос ніби крізь воду.
Я бачу, що тато щось говорить, але не можу скласти слова.
⠀
У садочку вихователька свариться, що я не слухаюсь. А я просто не почув.
У школі усі сміються, бо хтось щось сказав, а я не вловив — і стою, не знаючи, що робити.
⠀
Мені хочеться бути з усіма. Гратись. Говорити. Просто… я не завжди встигаю за звуками, а ще зазвичай мені через це соромно.
Невеличкі розповіді дітлахів, які мають порушення слуху. Вони поділилися своїми відчуттями для того, щоб інші діти та дорослі замислились про такий бар’єр, який може з’явитись у житті кожної людини.
Більшість дітей не поскаржаться про погіршення слуху. Дорослі мають спостерігати за цим.
📍 Проста вправа вдома:
Поки дитина грається, зробіть тихий звук позаду: прошурхотіть папірцем, подзеленчіть ключами. Якщо дитина не зреагує — це привід перевіритись у лікаря.
Якщо дитина не повернусь — це не завжди означає, що вона має проблеми з вушками, можливо просто захопилась грою. Проте помічати такі моменти варто.
Інша справа, коли лікар уже виявив порушення і призначив лікування або додаткові пристрої для покращення життя дитини. Насправді слуховий апарат — теж девайс, як телефон чи планшет, його не треба лякатись. Апарат фіксується за вухами та допомагає дитині краще чути, бути у вирі подій.
Нещодавно наш фонд придбав два слухових апарати, на обидва вуха, для хлопчика з дитячого будинка сімейного типу. Дитина майже нічого не чула, через що мала проблеми з навчанням та спілкуванням з однолітками. Чи варто казати, що для хлопця життя заграло новими звуками й стало набагато приємнішим?
Іноді тиша — це не спокій.