Коли ми говоримо про війну, найперше згадуємо дорослих: тих, хто на фронті, тих, хто втратив дім і рідних. Але дуже часто забуваємо, що діти — теж в епіцентрі подій. І переживають не менше.
Родини звертаються до наших кейс-менеджерок з різними проблемами — від труднощів у побуті до потреб у соціальній підтримці. І вже під час роботи з сім’єю фахівчині дізнаються від батьків, що дитина змінилася: мовчить, агресує, не спить, боїться залишатися без мами, відмовляється гратись або їсти. Часто батьки навіть не пов’язують ці прояви з війною — і звертаються лише тоді, коли стан дитини погіршився.
🔸 Переїзд — стрес, навіть якщо обстрілів не було. Діти не завжди можуть адаптуватись до нового середовища, нових людей, мови. Іноді вони просто мовчать. Інколи — замикаються повністю.
🔸 Розлука з рідними (особливо, якщо тато чи мама на фронті) викликає сильну тривогу. Чотирирічна дівчинка ховається під стіл, коли тато збирається на службу.
🔸 Втрачений зв’язок з однолітками — окрема рана. «Я не хочу знайомитись із новими, я хочу своїх» — каже дівчинка, яка переїхала в інше місто. Вона не виходить з дому й відмовляється ходити на різні заходи за віком, хоча дуже самотня.
🔸 Шкільна успішність падає — і це не лінощі. У стані хронічного стресу людині важко засвоювати нове. Дитина не ледача — вона виснажена.
🔸 Сирени, обстріли, вибухи, гучні звуки — не кожний дорослий витримає, а діти травмовані на все життя. Масово йдуть кейси про порушення сну, який є фундаментом усього.
Кейс-менеджерки допомагають дітям знайти опору в собі, відновити самооцінку, навчитися проживати емоції. І водночас — працюють з батьками. Бо мама, яка каже сину «хлопці не плачуть», не знає, що в цей момент дитина навчається мовчати про біль, а не справлятись із ним.
Діти не завжди скажуть словами, що їм зле. Але кейс-менеджерки помічають це в деталях у тому: як дитина тримає руки; як реагує на звук; як від страху зникає під ковдрою; як знову починає мочитися в ліжко в 5 років; як свариться з усіма, бо не знає іншого способу сказати «мені страшно».
Щоденна системна робота:
📌 підтримати дитину
📌 пояснити батькам
📌 залучити психолога
📌 знайти безпечний простір для соціалізації.
Іноді достатньо просто бути поруч і промовити: «Я бачу, що тобі важко. І це нормально».
Проєкт «Соціальний супровід дітей з родин в СЖО на Харківщині» реалізується за підтримки ХОМГО «Освічена ініціатива» та фінансується спільно з Гуманітарним фондом для України.