У соціальній роботі буває так, що підтримка триває місяцями або навіть роками, але результат не завжди очевидний. Родина може зникнути з контакту й повернутись пізніше. Підліток приходить на зустріч, мовчить і більше не з’являється, а через пів року — знову просить про допомогу. Це звичні ситуації для кейс-менеджерок.
Причин, чому не вдається швидко завершити кейс, багато. І жодна з них не означає, що хтось працює недостатньо добре.
Часто батьки звертаються лише тоді, коли проблема вже загострилася, а допомога потребує більше часу й зусиль. Буває, що дитина не готова до контакту: вона замкнута, насторожена, не довіряє дорослим. Інколи батьки виснажені настільки, що не можуть підтримати навіть самі себе, не кажучи вже про стабільну участь у процесі. А іноді на ситуацію впливають зовнішні обставини — тривоги, обстріли, переїзди, відсутність безпечного середовища.
Є кейси, які розплутуються повільно — крок за кроком. І кожен маленький рух уперед має значення. Коли дитина, яка раніше мовчала, наважується сказати «мені страшно», або перестає замикатись у кімнаті після конфлікту, або починає по-новому реагувати на звуки — усе це свідчить про внутрішні зміни, які не можна виміряти одразу.
Наш фонд не обмежує життя кейсів рамками проєктів. Ми залишаємось поруч із дитиною стільки, скільки потрібно — поки вона знову не відчує опору, безпеку й довіру.
Проєкт «Соціальний супровід дітей з родин в СЖО на Харківщині» реалізується за підтримки ХОМГО «Освічена ініціатива» та фінансується спільно з Гуманітарним фондом для України.