Минулого року наші партнери благодійний фонд «А-хелп» створили цікавий проєкт, який спочатку провели у тестовому режимі, а за результатами розширили. Ми дізнались у психологині та авторки проєкту Ірини Водомєрової про те, що це за програма, навіщо вона потрібна дітям та які є успіхи. Запасайтеся серветками, бо іноді емоції можуть зашкалювати.
Проєкт «Сила в тобі» орієнтований на допомогу дітям у розвитку їхніх когнітивних функцій через комплексну програму, яка включає нейропсихологічну та сенсомоторну корекцію. Метою проєкту є покращення розумових і фізичних можливостей дітей за допомогою інтерактивних занять, що допомагають розвинути увагу, пам’ять та координацію рухів.
«На жаль, пандемія, повномасштабна війна і весь час дистанційне навчання не додають нашим дітям розвитку. Уявляєте, дитина 9-10 років не може пройти прямо по лінії, тримаючи на голові мішечок? Так, наразі є багато різних проєктів з психоемоційної підтримки дітей, проте з порушеною координацією, поставою, балансом системно ніхто не займається», – розповідає Ірина.
Восени 2024 року команда психологів сформувала 4 групи серед дітей, які відвідували їхні заняття раніше, й почала надолужувати втрачене.
«Виявилось, що навіть діти з однієї родини майже не спілкувались один з одним. Два брати 10 та 13 років – їхні розклади уроків та інших занять не збігаються, весь час проводять окремо, хоча живуть в одній квартирі. Сваряться через дрібниці, коли час від часу зустрічаються у суміжних просторах. Вони почали займатись у нашій програмі, і старший брат зробив для себе відкриття – молодший багато чого вміє, він розумний, з ним є про що поговорити й навіть мають спільні інтереси. Після 4 заняття мама була приємно вражена змінами: діти почали комунікувати, й старший став залучати молодшого брата до своїх справ», – ділиться Ірина.
Наразі після успішного тестового періоду програма розширена й працює для 3 груп дітей. Перша – переселенці з Куп’янського району, де щодня йдуть бої. Друга з Ізюмського району, який був окупований ворогом. Третя – діти з порушенням зору.
Ірина зазначає, що кожна з цих груп дітей має свій окремий контекст, тому команда має обережно підходити до роботи.
«Діти доволі відкриті, емоційні, добре включаються у процес з іграми чи різними вправами, проте дорослим треба бути дуже уважними до розмов – будь-які слова можуть стати тригером. Наприклад, невинна згадка про батьків може викликати сльози, тому що є діти захисників, які давно не бачили своїх рідних після деокупації», – каже Ірина.
Хоча навколо тільки й чутно, що «діти зараз злі», проте ця програма відкриває найкращі риси. Однолітки підтримують та заспокоюють один одного.
За час роботи програми команда психологів має неабиякі результати, бо діти:
1.Стали більш зосередженими – навчились концентруватись на завданні;
2. Покращили моторні навички – бо тепер не весь час з гаджетами;
3. Виконують фізичні вправи різної складності без вагань – наприклад, рухи жонглювання;
4. Розв’язують логічні задачки без страху зробити помилку – ще й отримують від цього задоволення.
І звичайно, діти щодня покращують свої комунікаційні навички.
«В одній з груп серед дівчат є тільки один хлопчик. Дівчата не хотіли з ним спілкуватись і вважали хлопця дивним. Після кількох занять одна з подружок запропонувала йому допомогу з розв’язанням завдання. Хлопчик почервонів – було видно, як йому приємна увага. Він погодився, а вже після заняття діти йшли разом і обговорювали спільні плани», – ділиться спостереженнями Ірина.
Можна довго перераховувати різні досягнення проєкту, але коли 70 дітей уже не кажуть: «я не вмію» та «я не зможу» – безумовний здобуток. Віра у свої можливості та здорова самооцінка — це і є та сила, яку наші діти знайшли в собі.